Одним мером Ужгорода на початку ХХ століття був Едмунд Степанович Бачинський, пише сайт uzhhorodyes.com.ua. На сайті prozahid.com подробиці життя цього міського голови. Попри те, що на посаді мера Бачинський був недовго, йому вдалося залишили помітний слід в українській історії.
Знатне походження
Едмунд Бачинський походив із відомого роду священників. Його пращури до шостого покоління були греко-католицькими священнослужителями. Коріння ж цього роду, згідно з генеалогічними документами, відходять до с. Бачина (Самбірський район). Хоча десь із кінця XVI століття спогади про рід Бачинських трапляються й на Закарпатті.
Також відомо, що родина Бачинських походить зі старовинного литовського княжого роду, їхнє дворянство засвідчено дипломом короля Сигізмунда III.
Мати — Єлизавета Фірцак — рідна сестра єпископа Юлія Фірцака. Едмунд Бачинський мав численну рідню — двох сестер й чотирьох братів, яких доля розкидала по різних кутках. Сестри поїхали за чоловіками за кордон (одна в США, інша в Чехію). Один з братів оселився в Румунії. Інші розʼїхались по Закарпаттю.
Початок карʼєри та особисте життя
Едмунд не пішов шляхом чоловіків своєї рідні, а закінчив правничий факультет Будапештського університету. Після отримання диплома Едмунд почав підійматися кар’єрними сходинками судової системи Угорщини. Спочатку він стажувався у суді Ніредьгази, а у 1906 році став заступником реєстратора у суді Сату-Маре. У цьому ж місті Бачинський зустрів своє перше кохання — Марію Товт. Ця прекрасна молода дівчина була улюбленицею всього світського товариства, співачкою і музиканткою, яку всі знали та любили. Закохані одружилися, та доля склалася так, що у щасливому шлюбі Едмунд та Марія не прожили й року. Дружина померла під час пологів. Доньку назвали на честь матері Марією. Вдруге Едмунд одружився з донькою греко-католицького священника — Оронкою Губан. Вона прийняла маленьку Марійку як рідну та сумлінно виховувала в повазі та любові.
Наступні декілька років Бачинський служив урядовцем у Дебрецені та інших містах Угорщини.
На посаді владного комісара
У 1922 році Едмунд з родиною повернувся до рідного краю, де став владним комісаром. Сталося це здебільшого випадково, адже Бачинський не ставив собі за мету здобути цю посаду. Але в країні була чергова політична криза. Члени міської ради просто відмовилися від повноважень, рада саморозпустилася. Жупан призначив Едмунда Бачинського владним комісаром Ужгорода, бо вважав його доволі досвідченим та вправним держслужбовцем.
Та одна людина не могла навести лад в уряді. Депутати зовсім не хотіли працювати, не проявляли жодної ініціативи та навіть не приходили на засідання. Треба було терміново призначати мера міста та налагоджувати роботу. Проблема полягала у тому, що в останні роки жителями Ужгорода стало багато нових осіб, але дуже давно ніхто не займався переписом населення. Тож всі зусилля були спрямовані на складання актуальних списків виборців. Перепис відбувався дуже повільно, опір чинило угорське населення, яке не хотіло приймати чехословацьке громадянство.
Та все ж таки у жовтні 1923 року були проведені вибори. Мером став Едмунд Бачинський. У заступники йому за тодішнім звичаєм обрали одного чеха та одного угорця.
Про історію ужгородської ратуші читайте в статті.
Коротка карʼєра мера та інші здобутки Бачинського
Після того як в міській раді настав більш-менш сталий порядок, новоспечений мер продовжив втілювати попередні напрацювання. Повернулися до питання приєднання Радванки, Болотини та Горян до міста. На порядку денному також був вибір локації для нової скотобійні. Зрушила нарешті із місця справа купівлі приміщення для створення будинку для самотніх літніх людей, його таки придбали на вулиці Шумній. Бачинський відстоював на засіданнях ідею відкриття першої публічної бібліотеки, хоча фінансування її було тоді доволі обтяжливим для бюджету.
Тільки все почало налагоджуватись, як раптом 17 вересня 1924 року жупан оголосив про повний розпуск міської ради. Причиною, зі слів жупана, стало систематичне перевищення депутатами своїх повноважень, відмова погоджувати з жупанатом важливі питання, ігнорування зауважень головного юриста. Чи так це було насправді, чи просто жупан не хотів розділяти свою владу ще з кимось, достеменно невідомо.
Та Едмунду Бачинському це не завадило продовжити будувати карʼєру. З 1927 по 1936 рік він входив до Товариства ім. Духновича, яке впродовж трьох місяців 1936 року очолював, але на знак протесту проти проугорських дій Фенцика вийшов із цього товариства. З 1929 по 1938 рік Едмунд Бачинський обирався сенатором Чехословацького парламента від аграрної партії. Деякий час очолював кооперативну спілку Підкарпатської Русі, видав брошуру «Кооперація на Підкарпатській Русі».
Завзятий спортсмен та вболівальник
На окрему увагу заслуговує любов Едмунда Бачинського до спорту. Він був одним зі співорганізаторів спортивного клубу «Русь», установчі збори якого в складі сорока осіб відбулися 9 травня 1925 року у котеджі «Гніздо» на Ракоці, 2. Тоді було створено комісію для розроблення статуту спорт-клубу. На наступних зборах — 15 серпня 1925 року — Бачинського обрали заступником голови клубу.
Навесні 1926 року було створено однойменну футбольну команду. Її дебют відбувся 4 червня 1926 року на стадіоні Чехословацького спортклубу в Ужгороді. А з літа 1930 року «Русь» мала вже власний стадіон, збудований за рахунок позики, яку Едмунд Бачинський оформив на себе. В 30-ті роки Бачинський очолював футбольну секцію спортклубу «Русь». На утримання команди він відраховував половину своєї сенаторської платні. Саме під його керівництвом ужгородські футболісти сягнули найбільших успіхів.
У 1933 році «Русь» вчетверте виграла зональний чемпіонат Підкарпаття і Східної Словаччини та увійшла до фіналу республіканських змагань.
Борець за національну незалежність
Едмунд Бачинський завжди боровся за інтереси корінних жителів Підкарпатської Русі. Восени 1938 року він відстоював їхні права в Мюнхені на зустрічі з німецьким міністром закордонних справ та премʼєром Словаччини, на якій обговорювалися майбутні кордони.
Ось як характеризує його Петро Стерчо у своїй книзі «Карпато-Українська держава»:
«Поляки та мадяри поклали на Бровдія та Фенцика великі надії. До щирого патріота доктора Е. Бачинського, який упродовж майже двадцяти років співпрацював із Бровдієм та Фенциком по лінії москвофільства, ворожі агенти дороги не знайшли. Доктор Едмунд Бачинський хоч і помилявся (а помилки — людська річ), любив свій народ і йшов із ним…»
Після того, як Карпатська Україна була окупована Угорщиною, Бачинський вийшов з політики, надавав адвокатські послуги.
Коли до Ужгорода дійшла Червона Армія в грудні 1944 року, його заарештували управлінням контррозвідки СМЕРШ та без суду відправили до м. Єнакієве Донецької області. Там колишній мер Ужгорода і помер від тифу в 1945 році в таборі для військовополонених на шахті «Юнком».
Також у родини Бачинських було конфісковано майже все нерухоме майно.
Вже в часи горбачовської перебудови племінник Едмунда Бачинського писав безліч заяв у прокуратуру та КДБ. Але зважаючи на те, що ані в суді, ані в прокуратурі, ані в НКДБ справа Бачинського не проходила, відповідно ніхто не міг нічого відповісти на ці звернення. Оскільки його фактично не судили, а етапували на Донбас без суду та слідства, то й слідів ніяких не залишилося. Так і досі цей мер Ужгорода залишається не реабілітованим.
Статтю про найвідомішого мера Ужгорода читайте за посиланням.