Між істориками донині точаться дебати щодо існування постаті легендарного ужгородського князя Лаборця. Багато сучасних дослідників стверджують, що немає офіційної інформації щодо перебування такого правителя на теренах Закарпатської області, у той час як інші доводять, що саме він заснував місто Ужгород. Стародавня історія України справді сповнена міфами та легендами, але, на щастя, до наших днів збереглись перші літописи, книги, Біблії та хроніки. Саме на ці джерела спираються історики у вивченні стародавніх віків. Проте варто зауважити, що за часів правління Київської Русі не всі люди могли вести особисті записи, тому інформація найчастіше передавалися з уст в уста. Кожен житель до загальної історії додавав декілька фактів від себе, а отже можна припустити, що саме так народжувались міфи та легенди. Хоч історики й донині сперечаються стосовно біографії князя Лаборця, та все ж є факти та записи, які доводять, що такий лідер панував на території Закарпаття, пише сайт uzhhorodyes.com.ua.
Єдина писемна згадка про князя
Постать правителя Лаборця згадується у записах Аноніма, а саме в угорській хроніці «Діяння угрів» (в оригіналі «Gesta Hungarorum»). Літопис орієнтовно був створений у XII-XIII столітті. Згідно з текстом цього джерела, князь Любарт у 896 році обороняв землі Закарпаття від навали угорських племен, які прийшли з території Карпат.
Хроніка оповідає про ужгородського правителя так: «Князь Алмош і його дружина поїхали до фортеці Гунг, щоб завоювати її. І коли стали розкладати табір біля мурів, тоді ж вождь тієї ж фортеці на ім’я Лаборций, який по їх мові називається князь, став тікати й хотів дійти до фортеці Землум. Воїни ж князя, переслідували його, зловили біля річки Свіржава і на тому ж місці мотузом повісили його. І від цього дня ту річку назвали од його імені Лаборций (Лаборець). Тоді князь Алмуш і його люди зайшли у фортецю Гунг, богам безсмертним пожертвували великі жертви й гуляння зробили на 4 дні». (переклад Василя Гаджеги)
На щастя, твір зберігся, а у середині XVIII століття угорські вчені спирались на вищеописану оповідь як на перевірене історичне джерело. Сучасні історики та дослідники цього авторського тексту переконують, що в основному записки Аноніма – це плід його уяви, давні міфи, легенди або ж прості вигадані літературні персонажі та сюжетні лінії. Саме тому більшість сучасних науковців стверджують ймовірність того, що князь Лаборець – вигаданий персонаж, який просто був головним героєм у літературних оповідях Аноніма. Щоправда, це питання досі досліджують, тобто з точністю спростувати ймовірність існування такого лідера наразі неможливо. Проте варто зауважити, що події, які описував Анонім, майже повністю підтверджуються знайденими на території Закарпатської області археологічними артефактами, зокрема уламками давньої зброї, частинами списів та наконечників.
Життєпис князя
Історики, які доводять існування князя, стверджують, що Лаборець народився приблизно у 875 році. Згідно з записами у хроніці, князь мешкав у замку (castrum Hung) на території нібито сучасного Ужгорода. Згодом свої укріплення правитель перетворив у місто-поселення, яке і стало центром давньослов’янського князівства. Цілком можливо, що князь панував над групами слов’ян, яких у той час називали білими хорватами. Вони мешкали частково на території сучасного Закарпаття та Прикарпаття. Князював лідер в Ужгороді приблизно у ті ж самі часи, що і Святополк I на теренах Великої Моравії, а також Симеон Великий у серці Болгарського царства. Точні роки панування на наших землях великого князя Лаборця невідомі, але історики припускають, що це стосується проміжку з 880 до 896 року.
Держава, яку створив Лаборець, корилась Святополку I, адже саме сюди лідер приїжджав збирати данину, тобто полюддя. А от болгарський цар Симеон мав намір захопити територію Закарпатської області, розширити кордони своєї держави та перетворити князя Лаборця на свого намісника або, як говорили у той час, васала.
Землі, що входили до складу князівства Лаборця, приваблювали багатьох правителів Русі, зокрема навіть київських князів. Але лише князь Алмуш наважився піти військом на новостворену державу. Лаборець з дружинниками вступив у бій, але багато солдатів загинули, адже не мали ніякого військового досвіду. Ужгородський правитель не втрачав надії та відправив гінців до найвіддаленіших куточків своєї країни, аби ті закликали звичайних селян повстати, взяти до рук зброю та чинити опір окупантам. Проте було занадто пізно, загарбники схопили соратників, а згодом і самого князя. Лаборець не хотів підкоритись Алмушу, тому у 896 році загинув від рук завойовників недалеко від річки Свірджави (у деяких джерелах Ондава).
Замок князя
Існує безліч теорії, які розповідають про географічне місце замку князя Лаборця. Одна з найпоширеніших говорить про те, що укріплені вали розташовувались неподалік районів Ужгорода. На території сучасних Горян колись розбудовувалось городище білих хорватів, що називалось Унг (за деякими джерелами інформації Гунг). Саме тут мешкав князь і саме це місце він намагався уберегти від угорських нападників, але йому, на жаль, не вдалось. З того часу залишилась лише одна пам’ятка – Горянська ротонда. Але і щодо будівництва церкви точаться дебати, адже донині дослідники не знають, в якому саме столітті храм було споруджено.
Наприклад, Степан Пап висловив теорію, що «…ротонди не були першими дерев’яними храмами східного обряду на території історичного Закарпаття. Ротонди слугували тут гробницями, місцем захоронення визначних осіб». Спираючись на цю інформацію, дослідники припускають, що князя Лаборця було поховано саме у стінах Горянської ротонди.
Швидше за все, на місці сучасного Ужгорода існувало князівство не лише правителя Лаборця. Дослідники історії припускають, що тут мешкали слов’янські племена, що не корились владі жодного лідера або мали свого князя, про якого ми просто поки нічого не знаємо. Офіційно історики вважають 893 рік періодом заснування Ужгорода, а саме час, коли білі хорвати почали активно розбудовувати місто-поселення.
Вшанування пам’яті та згадки про князя у літературі
Ім’я князя Лаборця оповите міфами та легендами. Перекази про його мужність, чесність, доблесть, силу характеру та життєву мудрість дійшли навіть до наших років. Саме тому не дивно, що постать славетного правителя часто відображають у народній творчості. Про трагічне життя князя написали багато пісень, поем, п’єс, віршів та романів.
У XIX столітті ужгородський дослідник історії Михайло Лучкай розповів про легендарну постать таємничого правителя Лаборця словацькому митцю Богуславу Носаку-Незабудову. Письменник так сильно захопився біографією князя, що написав однойменну повість «Лаборець». Також багато закарпатських митців доєднались до оповіді та втілили образ давнього лідера у своїй творчості. Анатолій Кралицький написав оповідання «Князь Лаборець», Євген Фенцик – п’єсу «Підкорення Ужгорода», Марійка Підгірянка – вірш «Князь Лаборець», Василь Ґренджа-Донський – поему «Князь Лаборець», Августин Волошин – драму «Князь Лаборець», Петро Угляренко – роман «Князь Лаборець».
Вулиці були названі на честь князя Лаборця у таких містах, як Мукачево, Хуст, Свалява та Чоп. Також у місті Ужгород площа зветься іменем легендарного правителя білих хорватів.
7 травня 2016 року встановили пам’ятник правителю Лаборцю на території Ужгородського замку, що розташований на вулиці Капітульна, 33. Ця подія символізує заснування князем Ужгорода та оборонної фортеці. Скульптура правителя створена із бронзи та оздоблена шнуром, а також прикріплена до металевого меча. Таке зображення Лаборця нагадує про його трагічну смерть. Річку, де загарбники замучили правителя, перейменували на честь мученика, тому тепер вона зветься Лаборець.
Історія нагадує нам про трагічне минуле наших предків через витвори мистецтва, архітектурні пам’ятки, меморіальні дошки та скульптури. Ми маємо пам’ятати своє минула та творити майбутнє, аби наші діти знали свою історію та пишались її творцями.