Ратуша є головним будинком у кожному місті. І Ужгород не є винятком з цього правила. Але Ужгород дуже унікальний у цьому плані, адже дуже довгий час не мав своєї ратуші. Більше того, ужгородська ратуша розташовувалась у різних частинах міста. Все це викликає в істориків суперечки з приводу того, який саме момент можна вважати створенням ужгородської ратуші. То коли була створена перша ратуша? Де вона була розташована? І яка історія у всіх ужгородських ратуш? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodyes.com.ua.
Феодальний лад та зародження самоврядування
Багатьом відомо, що земля в середньовічній Європі належала феодалам. Тому міста вважалися їхньою особистою власністю. Вся влада у місті належала феодалу, а місто було його, як це тоді називалося, колективним васалом. Місто Ужгород на той час належало угорському багатому роду Другетів. Цей рід правив Ужгородом близько 360 років. Другети займали посаду жупанів і комітатів Земплін та Унт протягом століть. До кінця XVII століття прості жителі міста та прилеглих до нього земель повністю залежали від Другетів та їх бажань. Звісно, це спонукало людей боротися за самоврядування. Не завжди це виходило вдало, але зрештою це вони виборили для себе таке право.
У місті склалася певна система адміністративного управління. На чолі міста стояла рада, до складу якої входив виборний староста або, як їх тоді називали, головний суддя. Крім нього до ради входило 12-15 засідателів, яких обирали заможні верстви населення. Засідателями вибиралися лише ті містяни, які мали в Ужгороді свою власну садибу. Роботу Ради контролював місцевий феодал. Наскільки система добре працювала? Такий уклад проіснував близько чотирьох століть, тому можна сказати, що людей більш-менш все влаштовувало.
У 1430 році у королівській грамоті Ужгород іменується як «Привілейоване місто Ужгород». Цей статус означав, що місто має право на міське самоврядування. Однак Ужгород не був вільним королівським містом, тому він залишався феодально залежним і частиною домінії Другетів. Проблема була в тому, що в Ужгороді мешкали десятки кріпаків, що не дозволяло йому отримати статут вільного королівського міста. Значну зміну Ужгород зазнав у міському самоврядуванні після програшу у визвольній війні угорського народу 1703-1711 років. Під час цієї визвольної війни найбільш відчайдушний опір чинили австрійським військам саме в Мукачево, Хусті та, звичайно, Ужгороді. На жаль, австрійські війська все ж таки змусили капітулювати захисників Ужгородської фортеці, але ті не втратили свого бажання до самоврядування. Проблема була ще в тому, що Ужгород втратив усілякі привілеї та обкладався зверху ще більшими податками, що ще більше не сподобалося народу. Вся ужгородська фортеця, включаючи селян, перейшли в розпорядження скарбниці, тобто під державне управління. З цього моменту король міг розпорядитися створити, наприклад, господарське, лісове управління тощо і ніхто не міг з цим нічого зробити. Уряд обмежив, а то й повністю знищив привілеї міщан, свідомо гальмував розвиток ремесла та торгівлі. З боку державної адміністрації зазнавали утисків цехи та місцеві жителі, розширилися повноваження чиновників та все більше і більше зростали податки. Урядові комісари міста постійно втручалися у життя місцевих господарств, цехів. Вони могли призначати нове керівництво, тих, хто вдавався до протесту, наказували заарештовувати, вбивали чи били, а також займалися незаконними поборами. Чиновники почали все більше контролювати ярмарки, магазини та ринки.
Перший будинок ратуші
Як можна було зрозуміти з вищесказаного, Ужгород був маленьким містом, якому не дозволяли вирішувати власні питання. Тому до 1807 року місто не мало ратуші, тобто будівлі, де вирішуються питання життя міста та містян. Звичайно ж, тут були чиновники, які призначалися власником міста, але й вони все робили за вказівкою феодала. Лише згодом у старости з’являється нотар у середині XVII століття, а починаючи з XVIII століття – скарбник. Звичайно ж, переносити щороку всі докменти до будинку нового старости було дуже незручно. Крім того, не кожен староста був у захваті від того, що його будинок є публічним місцем, куди щодня може прийти величезна кількість людей. Саме тому 9 грудня 1807 року місто придбало споруду навпроти комітатського будинку, який тоді якраз зводили. Це була перша ужгородська ратуша, яка в 1840 році згоріла. Але згодом на її місці була побудована нова.
У стінах цієї будівлі міська управа діяла від відновлення після 1840 до 1892 року. У цьому будинку у 1878 році жителі міста могли вперше побачити колорадського жука. Плакат з його зображенням вивісили в холі міської управи, щоб жителі змогли прийти, ознайомитися і не втрачати пильність, бо можливо в них завівся такого роду шкідник в городі.
Друга будівля ратуші
В 1879 почалися переговори про переїзд міського управління в новий будинок. Переїзд був дуже тривалим та подобався далеко не всім містянам. Переїзд розпочався через те, що перша будівля перебувала в аварійному стані. Багато років йшли переговори, ремонти, але нарешті у квітні 1882 року почався переїзд міської управи, пожежної служби та міської каси до нового будинку. Газети того часу писали, що у великій залі хороша акустика, але загалом будинок не вартий того, щоб його купувати, адже всі його недоліки, приховані при переїзді під свіжим шаром тиньки, незабаром повинні обов’язково дати про себе знати.
Третя та сучасна ратуші
Згодом для потреб гімназії почали будувати нову будівлю. Саме тому в 1893 році в міській управі замислилися про покупку старої будівлі гімназії для розміщення різних служб магістрату. Також був варіант зведення просторої ратуші на місці корчми «Білий корабель», але згодом міські чиновники зупинилися на магістраті у старій будівлі гімназії. У 1895 році гімназія покинула будівлю в якій працювала 110 років, а вже незабаром магістрат купив її з державної скарбниці. Звичайно ж, чиновники не поспішали переїжджати до старої, вологої та непридатної для нормальної роботи будівлі. На серйозний ремонт споруди було виділено 10 000 форинтів, але робота тривала кілька років. Навесні 1910 року магістрат мав працювати на новому місці, але ремонт на той час завершити не встигли. Виникла жахлива ситуація, оскільки служби міста могли опинитися під відкритим небом, бо вже 1 травня 1910 року ратуша мала переїхати, щоб на цьому місці будівельники почали зводити справжню школу (нині ц загальноосвітня школа №4). Однак вигнати їх просто так не могли. Зрештою переїзд було відстрочено на один місяць і після термінового завершення ремонту таки відбувся.
Перебуваючи у будівлі старої гімназії, міські чиновники не перестали мріяти про переїзд. Вони скаржилися, що стіни першого поверху були мокрі, у вологих кабінетах було неприємно працювати, а люди часто хворіли. У 1908 році, коли було виставлено на продаж готель «Корона», у міській управі виникла ідея його придбати та переобладнати. Але дуже швидко від цієї ідеї відмовилося, бо готельні номери, які хотіли перетворити на кабінети чиновників, були надто маленькими та не пристосованими для роботи.
Проіснувала тут ратуша до 1960-х, після чого переїхала до будівлі у дворі жупанату. Після чого через 10 років було перенесено на площу Поштову, в якій служби та чиновники працюють і сьогодні.