Перша світова війна вважається однією з наймасштабніших війн в історії людства. У період з 28 липня 1914 року і до 11 листопада 1918 року у воєнному конфлікті брали участь 38 держав. Було мобілізовано понад 79 мільйонів людей, а загальні втрати сягнули трохи менше, ніж 22 мільйонів осіб, пише сайт uzhhorodyes.com.ua.
Передумовами війни стали події у Сербії, де Гаврило Принцип, боснійський серб та югославський націоналіст, вбив австро-угорського спадкоємця, ерцгерцога Франца Фердинанда. 28 липня 1914 року Австро-Угорщина здійснила артилерійський обстріл Сербії.
Слід зауважити, що на той час великі держави Європи були розділені на дві коаліції: Франція, Росія та Великобританія з однієї сторони та Німеччина, Австро-Угорщина та Італія з іншої. Російська імперія вирішила підтримати Сербію та схвалила мобілізацію. Союзна країна Австро-Угорщини, Німеччина, закликала росіян не втручатися у процес і скасувати указ про мобілізацію, але на такі вимоги імперська країна не пішла. 1 серпня 1914 року Німеччина оголошує Росії війну.
Закарпатці одразу ж відчули початок війни
Регіон тоді не міг залишитися осторонь, адже входив до складу Австро-Угорщини. Тоді на території Закарпаття існувало 4 повіти: Ужанський, Угочанський, Бережський та Мармарошський. Австро-угорська політика була схожа на колоніальну у цьому регіоні. У населення не було виборчих прав, свободи слова та права на протести проти військових дій країни.
Австро-Угорщина проводила на території Закарпаття жорстку мобілізацію. Так багато закарпатців опинилися у 66-му Унгварському полку, який вже через місяць війни опинився в східній Польщі та брав участь у бою з росіянами поблизу міста Лащув. Австро-угорські війська перший період мали ініціативу над росіянами, але у підсумку все завершилося поразкою австро-угорців. Росія завдала великих втрат 66-му Унгварському полку та здобула їхній прапор. В історичних документах можна знайти інформацію, що першим закарпатцем, який загинув на війні, був Юлій Шварц із села Радванка.
На той момент закарпатські дивізії втрачали дуже багато солдатів. Перші роки війни для Австро-Угорщини були хаотичними. Мобілізованих одразу ж відправляли воювати. Приблизні підрахунки, які проводили вже після війни, показали цифру у майже дві тисячі полеглих бійців 66-го Унгварського полку. Наймолодшому загиблому солдату було 18 років — це Михайло Касич із Великого Березного.
Водночас з мобілізацією на території Закарпаття усі підприємства перейшли на задоволення потреб армії. А небажаючих працювати чи воювати чекали репресії та примусові роботи. Крім цього, на території Закарпаття розпочали спеціальну операцію із виявленням того населення, яке підтримувало дії росіян, а таких було чимало.
66-й Унгварьский полк
Закарпатський полк після битви у Польщі виконував роль оборонної військової бригади. Вже влітку 1915 року військові із Закарпаття брали участь у боях на території сучасних Прикарпаття та Тернопільщини. Це була одна із наймасштабніших битв, що отримала назву Брусиловський прорив. У підсумку через три з половиною місяці росіяни прорвали оборону та зайняли Волинь, Південну Галичину та Буковину. Втрати Австро-Угорщини та Німеччини у тих боях склали понад 1,5 мільйона військових. 66-й полк у тому числі зазнав великих втрат.
У червні 1916-го Унгварський полк чотири дні стримував оборону у селі Новосілка Тернопільської області. Російські війська відчутно переважали австро-угорські за чисельністю. Завершилася ця битва тим, що від закарпатського полку залишилося всього 20 відсотків особового складу. На території Закарпаття оголосили додатковий набір до Унгварського полку.
Тим самим закарпатський полк відправили тримати оборонні позиції поблизу Івано-Франківська (тоді місто називалося Станіслав). Активні бойові дії там не велися, але періодично застосовувався артилерійський обстріл. Зниження бойової активності дозволило військовим із Закарпаття виїжджати в тил для відновлення. Була споруджена тилова база на околиці міста Калуш.
Вже влітку 1917 року росіяни здійснили останню наступальну операцію на Південно-Західному фронті. Брали знову чисельністю. Оборону міста Станіслав вдалося прорвати. Згодом росіяни захопили міста Калуш та Галич. Та вже через місяць австро-угорські та німецькі війська наважилися на контрудар, який у підсумку змусив росіян тікати із захоплених міст. Такий перебіг подій у війні породив політичну кризу в Петербурзі. Тимчасовий уряд втратив довіру від населення, а надалі країну очікував жовтневий більшовицький переворот.
Історичні записи свідчать про те, що підрозділи Унгварського полку воювали не лише на Російському напрямку. Зокрема інформація залишилася про бої на територіях теперішніх Сербії та Хорватії.
Військові дії на Закарпатті
Після успіхів російської армії на територіях Галичини та Буковини був взятий курс на підкорення Карпат. В кінці вересня 1914 року противникам Австро-Угорщини це вдалося, а вже ближче до кінця року росіяни зайняли позиції поблизу ріки Уж, Латориці, Ріки та Тиси. В Ужгороді та Мукачеві сіялася паніка. На той момент росіяни вже зайняли Ясіню, Рахів, Великий Бичків.
Причина того, що Закарпаття не було завойоване росіянами взимку 1914 року, була банальною — прийшли морози. Сувора зима не дала можливості транспортувати через гори додаткову зброю, а згідно з архівами російські солдати залишилися навіть без їжі. Австрійське командування цим скористалося та у результаті контрнаступу витіснило росіян на галицький бік Карпат. Повністю росіян витіснили у квітні 1915 року.
На території Закарпаття австро-угорські війська почали знищувати русинські школи, а прихильників росіян відшукували та страчували шляхом повішення. Австро-угорська влада була впевнена, що успішний прорив росіян міг бути лише через співпрацю місцевого населення з армією противника. Особливо жорстокі каральні методи проводилися у Ясінях та Рахові.
Вже у березні 1915 року із території Закарпаття було вивезено та засуджено Кошицьким трибуналом 800 русинських селян та ув’язнено на багато років. Ніхто не хотів навіть чути, що наслідком вдалого прориву росіян на територію області стала слабкість австро-угорської армії.
Активні бойові дії на Закарпатті не проводилися, тож австро-угорська влада повністю змогла сконцентруватися на внутрішніх політичних процесах. Поки одних закарпатців відправляли на фронт, то іншим заборонялося молитися русинською мовою, а згодом і взагалі вживати етнонім “русин”. Видано було указ про заборону використовувати кирилицю в школах. Ці всі прояви диктатури навпаки не придушили протестні настрої людей, а збільшили їх.
Тріанонський договір
Австро-Угорщина програла Першу світову війну. Як підсумок її визнали й країною-винуватицею у початку війни. Імперія Австро-Угорщина розпалася на дві окремі країни. Угорська Демократична Республіка на чолі з графом Міхаєм Карої одразу ж спробувала повернути собі Трансильванію, яка після війни перестала належати Угорщині.Країна навіть залучилася підтримкою комуністичної вже на той час Росії та назвалася Угорською Радянською Республікою, аби з військовою допомогою росіян забрати силою Трансильванію.
Такі дії успіху Угорщині не принесли й вже через 133 дні румунська армія зайняла Будапешт та повалила комуністичний режим угорців. Задля того, аби запобігти іншим спробам угорців зазіхати на свої колишні території, був укладений Тріанонський мирний договір. Згідно з ним Закарпаття та Словаччину було включено до складу Чехословацької республіки, Трансильванію та Східний Банат до Румунського королівства, Хорватія, Воєводино та Західний Банат перейшли Королівству сербів, а провінція Бергенланд відійшла до Австрії.
Таким чином, Перша світова війна назавжди змінила Закарпаття як регіон.