На Закарпатті існує безліч міст, сіл та селищ. Мукачево ж є одним із найрозвиненіших міст Закарпатської області. Сюди їде безліч закарпатців для відпочинку, роботи або ж для проживання. Це зовсім не дивно, адже в цьому місті є куди сходити та на що подивитися. І багатьом стає цікаво, яка історія у цього міста? Яку роль у житті області воно відіграло? І які випробування пройшли його мешканці? Про все це і йтиметься у статті на uzhhorodyes.com.ua.
Заснування Мукачева
Точного року виникнення Мукачево невідомо. Більше того, невідомо навіть у якому столітті з’явилося місто. На території Мукачева та на його околицях археологами було знайдено поселення часів палеоліту, тобто приблизно 40 000 років тому, пізнього палеоліту близько 3000 років тому, епохи бронзи близько 2-3 тисяч років до нашої ери. На горі Тупча, наприклад, було виявлене городище-фортеця фракійських племен епохи заліза X століття до нашої ери, а між горами Ловачка та Галіш – кельтський опідум та ремісничо-металургійний центр I-III століть до нашої ери. Історики вважають, що фракійці пішли з цих земель, бо їх витіснили слов’яни, тобто предки нинішніх закарпатців. Частина фракійців, можливо, була асимільована, але більшу частину людей вигнали з цих земель.
Перші згадки про місто
У VI-IX століттях процес розселення слов’ян у Карпатському басейні посилився під час великого переселення, що призвело до повної слов’янізації народів, які раніше проживали тут, тобто до вже остаточної асиміляції залишків фракійців. Навколо Замкової гори та біля підніжжя гори Кам’янка, Малої гори та Підгорян розташувалися слов’янські поселення. Ці дрібні розрізнені поселення, які періодично навіть воювали один з одним, згодом об’єдналися у єдине велике селище, яке завдяки своєму зручному природно-географічному розташуванню стало повноцінним містом. Назва цього міста Мукачева. Хоча назвати його містом у сучасному розумінні цього слова не можна. Мукачево тоді був великим замком із розвиненою торгівлею, ремісництвом та землеробством.
Перша ж письмова згадка про Мукачево зустрічається у написаному наприкінці XII століття угорській хроніці “Gesta Hungaroum” безіменного нотаря короля Белли III. Саме тут йшлося про перехід угорських кочових племен у 896-903 роках через Карпати та їхні військові сутички з місцевим слов’янським населенням, яке очолював князь Лаборець.
Багато істориків ХХІ століття вважають, що 903 рік став тим, коли угорці захопили основні опорні пункти Закарпатської області, а саме Ужгород та Мукачево.
Більше того, в 1086 році король Ласло не зміг захистити свої землі, тому Мукачево було практично повністю розграбованим через нищівне вторгнення половців на чолі з ханом Кутеском. Після цього король Ласло побудував фортецю на Замковій горі та зміцнив її кам’яними стінами, щоб захистити країну від частих нападів половців з боку Галичини. Мукачево під час цих подій постраждало не сильно, але, на жаль, ненадовго. Величезного руйнування жителі Мукачівського замку зазнали у 1241 році, коли через Верецький перевал до Карпатської улоговини увірвалася монголо-татарська орда хана Батия. Лише гори та ліси врятували місцеве населення від повного фізичного знищення. Після відходу монголо-татар король Бейла IV, боячись, їхнього повернення наказав у прикордонних районах будувати нові фортеці та реконструювати старі. Саме завдяки цій реформі Мукачівський замок було значно зміцнено.
Подальша історія Мукачева
З 1396 по 1415 роки власником Мукачева був князь Федір Коріятович, з ім’ям якого пов’язують утворення домінії, підпорядкованої власнику Мукачівського замку. У 1427 Мукачево отримує ярмаркове право, в 1445 – право вільного міста. У 1491 році організовується православна мукачівська єпархія, єпископ якої отримав резиденцію в заснованому Федором Коріятовичем Мукачівському Свято-Миколаївському монастирі. До цього моменту, звичайно ж, православ’я існувало і священнослужителі проповідували в Мукачеві, але це було неофіційно. Священнослужителі не мали місця для проповіді, а парафіянам не було куди навіть прийти. Все це проводилося або на вулицях, або в будинках священнослужителів.
Після розпаду Угорського королівства Мукачево стало об’єктом боротьби між трансільванськими князями та австрійцями. Мукачево, як і більша частина Закарпатської області, у той період переходило з рук в руки, зазнаючи при цьому руйнувань. Якийсь час в Мукачево була резиденція князів Ракоці. Остаточно Мукавський замок із прилеглими землями перейшли до Габсбургів у 1711 році. А в 1728 році власниками Мукачівської домінії були призначені Шенборни, які дуже посприяли підйому економіки, а також сільського господарства в місті.
Історія Мукачева у XIX-XX століттях
У ХІХ століття в європейських країнах почалася революція під назвою “весна народів”. Безумовно, вона не оминула й Австро-Угорську імперію, до складу якої входила Закарпатська область, та у свою чергу Мукачево. Перша інформація про початок революції у Відні та Будапешті до Мукачева дійшла 19 березня 1848 року, коли на вулицях міста було розклеєно звернення Шандора Петефі, яке складалося з 12 пунктів. Населення з величезною радістю прийняло це повідомлення про повалення монархії Угорщини та проголошення незалежності. Жителі міста майже одразу відгукнулися на заклик революційного угорського уряду створювати національні гвардії як збройні сили нових органів влади. У Мукачеві близько 600 жителів записалися добровольцями у революційну армію Кошута, що на той момент було просто величезною кількістю. Ці люди самовіддано билися проти внутрішніх та зовнішніх ворогів. У загонах національної гвардії пліч-о-пліч боролися люди різних національностей. Угорці, русини, словаки, німці, українці, росіяни, поляки та безліч інших народів взяли зброю в руки, щоб підтримати революцію.
Серйозним випробуванням для Мукачева стали події, що відбулися у районі села Підгоряни. Австрійські війська, що прорвалися з Галичини та вирушили на придушення угорської революції, опинилися біля міста Мукачево. 22 квітня 1849 року революційні угорські війська, якими керував майор Йосип Мартіні, спільно з місцевими добровольцями-ополченцями на чолі з Андрієм Андрійовичем витримали тяжку битву з австрійськими військами генерала Баркова біля підгірського мосту. Австрійські війська були змушені відступити на північ. У 1901 році на місці цієї битви навіть встановили пам’ятний знак, який зберігся до наших днів.
26 серпня 1849 року за два тижні після капітуляції революційної угорської армії під Вілагошем та особистого листа жителям фортеці від Гергея захисники мукачівського замку були змушені капітулювати. Австрійські та російські війська залишалися в Мукачеві до середини вересня 1849 року. “Весна народів”, незважаючи на поразку, залишила глибокий слід у свідомості народних мас Закарпаття та, звичайно, Мукачева. Саме ця революція звільнила селян від кріпацтва і розчистила шлях для подальшого капіталістичного розвитку.
Подальша історія Мукачева буде вже зовсім іншою, хоча місто, як і вся область, має пройти через безліч випробувань. Перша світова війна, Друга світова війна, голод, голокост, розпад СРСР, все це місту ще потрібно було пройти.