З історичних даних, сучасна Закарпатська область за весь час існування була у складі дванадцяти різних країн, князівств та королівств. Перші згадки про поселення на території Закарпаття датуються IX століттям. Зокрема, у хроніках йдеться, що тут проживали білі хорвати, пише сайт uzhhorodyes.com.ua.
З XI століття територія Закарпаття належала Угорському королівству. У такому складі регіон пробув аж чотири століття, а потім перейшов на кілька років до складу Галицько-Волинського князівства. У XVI столітті Закарпаття належало частині Османської імперії, але туди входило не повним складом. Деякі міста залишалися під володінням Австрійської імперії.
Далі тут були й Австро-Угорщина, і Угорська Радянська Республіка, Чехословаччина, Радянський Союз та Україна. Але у 1939 році Закарпаття існувало як окрема незалежна держава, що і стало причиною конфлікту між Угорщиною та Карпатською Україною.
Як усе починалося
Після розпаду Австро-Угорщини, Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини. У 1920 році територіальний статус був підтверджений Тріанонським договором. Згідно з договором, понад сімдесят відсотків території Угорщиною було втрачено, у тому ж числі й Закарпатська область.
Політична атмосфера в регіоні була складною. Прибічники України на чолі з Августином Волошином вимагали від Чехословаччини автономний статус, представники русинів з Андрієм Бродієм рівнялися на італійських фашистів і хотіли автономії у складі Угорщини. Протистояння тривало до 1935 року. Тоді прихильники Угорщини перемогли на виборах і отримали переважну більшість. Такий розвиток подій сприяв тому, що Угорщина почала ігнорувати умови Тріанонського договору. У 1938 році країна розпочала перші територіальні зазіхання на Чехословаччину. Стосувалося це саме Закарпаття, адже на території проживало багато угорців.
Занепокоєння у конфлікті висловили й у Мюнхені, який тісно співпрацював з угорцями. Чехословаччині виставили умови в найкоротший термін вирішити всі невдоволення. У жовтні 1939 року Чехословаччина почала перемовини з Угорщиною. Було вирішено, що Закарпаття увійде у складі автономії до складу Королівства Угорщина, але після такого рішення у Празі заарештували підкарпатського прем’єра Андрія Бродія, повідомивши йому підозру у шпигунстві. Новим прем’єр-міністром автономії став Августин Волошин, який погодився віддати угорцям лише ту частину Закарпаття, де компактно проживали угорці.
Правління Волошина
26 жовтня 1938 року Августин Волошин був призначений прем’єр-міністром автономної Карпатської України. Регіон втратив два провідні міста, адже Ужгород та Мукачево були захоплені Угорщиною. Центром Карпатської України був Хуст. Волошин одразу ж розпочав боротьбу з шпигунами та русофілами. 20 листопада 1938 року для таких злочинців спорудили концтабір поблизу Рахова.
20 січня 1939 року Августин Волошин заборонив усі політичні партії, окрім “Українського національного об’єднання”. До таких дій Прага була не готова. Після декількох політичних зустрічей уряд Волошина дав уточнення, що діяти можуть чотири партії, окрім тих, які мають симпатію до Угорщини. Таким чином, на виборах у партії Волошина конкурентів не було, адже у підсумку “Українське національне об’єднання” було єдиною партією.
Августин Волошин одразу ж розпочав політику українізації державного апарату, відправивши у відставку міністрів, які були чехами. Почав діяти закон про обов’язкове знання української. У містах та селах почали змінювати таблички із назвами вулиць. 15 травня 1939 року Августин Волошин скористався тим, що нацистська Німеччина напала на Чехословаччину і проголосив Карпатську Україну незалежною державою. Одразу ж була затверджена конституція та державні символи країни. Проте угорці вже висунули свої територіальні претензії.
Напад Угорщини
За день до проголошення незалежності Карпатської України, Адольф Гітлер дозволив своєму прибічнику, регенту Угорщини Міклошу Хорті, напасти на тоді ще автономію. Волошин звернувся до нацистів та запропонував їм співпрацю в обмін на незалежність держави, але Гітлер цю пропозицію проігнорував. Та й угорці вже активно напали на Закарпаття ще до отримання дозволу.
Військові дії угорці почали вночі 14 березня. Угорська армія увійшла на територію Карпатської України невеликими силами. Через кілька годин Волошин дав наказ отримати зброю на складі хустської жандармерії усім військовим та напіввійськовим організаціям задля захисту держави від угорців. Під ранок у конфлікт вступили чеські офіцери, які вимагали у Волошина скласти зброю, але він відмовився.
Тоді ж чехословацькі війська зайшли на територію Карпатської України з танками та бронемашинами. Також були розвернуті гармати, кулемети й міномети. Чехи атакували головні будівлі січовиків та розпочали захоплення складів зі зброєю. На вулицях Хуста зав’язалися бої.
Карпатська Україна мусила відбиватися і від чеських і від угорських військ. Волошин намагався врегулювати конфлікт із Прагою. Телефона розмова Волошина з генералом Львом Прхалою встановила на вулицях перемир’я. Втрати січовиків становили майже 150 воїнів, чехи ж втратили 20 солдатів. Поки чехи виясняли свої стосунки з Карпатською Україною, угорці зайняли три села біля Мукачева.
Через дії угорців генерал Лев Прхала дає наказ про початок оборони Карпатської України. Проте цей наказ був дійсним лише кілька годин, адже після отриманого угорцями дозволу від Гітлера про напад на Закарпаття, чехи дали наказ на евакуацію військ та державних службовців з території регіону.
Августину Волошину не лишалося нічого іншого, як оголосити незалежність Карпатської України. В той же день угорці направили до Хуста свого парламентаря, який запропонував мирно увійти державу до складу Угорщини. Волошин відповів відмовою та оголосив в країні мобілізацію.
Вже ввечері 15 березня угорські війська провели загальний наступ на чотирьох напрямках. Армія Карпатської України була погано озброєна, але намагалася чинити опір. Найважчим боєм називають опір поблизу села Горонда, де сотня солдат під орудою Михайла Стойка утримувала оборону впродовж 16 годин.
Найкривавіший бій стався поблизу Хуста. Як можна дізнатися з угорських історичних архівів, у цьому бою загинуло 230 солдатів з боку січовиків та 160 солдатів зі сторони угорців. Поблизу Хуста знаходиться меморіал Красне поле, яке відкрили в пам’ять про загиблих січовиків. Сили були нерівними й вже зранку 16 березня уряд Карпатської України залишив Хуст та подався на румунський кордон.
Угорці захоплювали Хуст за допомогою батальйонів, авіації та протитанкових гармат. Столиця просто не далася, адже опір чинили 3 тисячі “січовиків”, які після значущих втрат були змушені відступити з міста. Угорські війська попрямували у сторону Рахова, який також був підкорений.
Доля Волошина
Августину Волошину вдалося втекти до Румунії. Звідти разом із керівництвом Карпатської України, виїхав до Югославії. Через кілька місяців переїхав до Праги, яка була під окупацією нацистської Німеччини. Там працював в Українському вільному університеті викладачем.
Після нападу Німеччини на Радянський Союз Волошин звертався до Гітлера з бажанням очолити німецьку армію захопленої частини України, але отримав відмову.
У травні 1945 року Волошина заарештували в Празі співробітники військової розвідки Радянського Союзу. Звідти був відправлений до Москви та кинутий до Бутирської в’язниці. Саме там Волошин помер від інфаркту 19 липня 1945 року.