Розташований на вулканічному пагорбі в центрі Ужгорода замок має багатовікову історію, що починається ще з IX століття. За переказами, на цьому місці вже тоді існувала дерев’яна оборонна споруда, яка, втім, не збереглася. Вона довгий час мала важливе воєнне значення та пов’язана з багатьма цікавими легендами. Досліджуємо історію замку та фортеці далі на uzhhorodyes.com.ua.
Поняття “замок” і “фортеця” – чи є різниця?
У контексті історії Ужгорода поняття “замок” і “фортеця” тісно пов’язані. Ужгородський замок, з одного боку, виконував функцію фортеці, тобто оборонної споруди, а з іншого боку, служив резиденцією для місцевих правителів.
Замок – це складніша структура, яка поєднує оборонні функції з житловими приміщеннями для правителів або знаті. Ужгородський замок був не лише укріпленою спорудою, але й символом влади та місцем проживання феодалів.
А поняття “фортеця” насамперед підкреслює оборонний аспект. Це укріплена споруда, призначена для захисту від зовнішніх загроз. Про це свідчать її фортифікаційні елементи – мури, бастіони й вежі.
Рання історія
Найдавніші кам’яні частини фортеці датуються 13 століттям, коли її відбудували після руйнівного набігу монголо-татар. За історичними джерелами, до приходу угорців на територію сучасного Закарпаття в 9 столітті, тут існувало поселення білих хорватів з дерев’яним фортом. Легенда свідчить, що угорці захопили й знищили фортецю князя Лаборця, який був правителем цих земель. Пізніше мадяри відбудували замок, і з цього часу він став важливим оборонним пунктом регіону.
У 13 столітті в угорських літописах описується князь Лаборець, який загинув у битві з угорцями. Тоді та століттям пізніше Ужгородський замок був значно укріплений. Імовірно, саме в той час на його території з’явилася церква, фундамент якої зберігся до наших днів. Згідно з документом 1284 року, ця церква мала священника, якого звали Штефан.
Перебудови та військове значення
Протягом своєї історії замок зазнав численних реконструкцій.
У 14 столітті замок перейшов у власність франко-італійської родини Другетів, які володіли ним понад 350 років. Західноєвропейські архітектори перебудували замок, адаптувавши його до нових вимог ведення війни. Він отримав масивні кам’яні стіни, бастіони та гарматні майданчики, що зробили його майже неприступним.
У 16 столітті фортеця відігравала важливу роль під час численних конфліктів в Угорщині. Вона неодноразово переходила з рук у руки між різними фракціями, але залишалася одним із ключових оборонних об’єктів регіону. Відомо також, що в 1598 році був завершений один з етапів перебудови головного корпусу, над в’їзною брамою якого розміщений родовий герб Другетів — чотири шпаки.
Десь на початку 17 століття замок набув свого сучасного вигляду. Особливість його оборонної системи полягає в наявності рову, прорубаного в скелі з трьох сторін, і різкого обриву з четвертої. Також замок має бастіони, що дозволяло вести ефективний оборонний вогонь. Фортеця огороджує площу у два з половиною гектари, а палац розташований на краю крутого північного схилу Замкової гори. У разі, якщо ворог брав фортифікаційні стіни, замок міг оборонятися далі.
Зовні замок виглядає як могутня оборонна споруда у формі трапеції, з бастіонами на кожному куті, де розміщували артилерію для захисту від ворога. П’ятий бастіон, який мав кілевидну форму, розташований на північному фасаді замку. Усередині бачимо дворик з колодязем глибиною понад 40 метрів, який забезпечував гарнізон водою. У правому крилі замку була в’язниця з камерою для катувань, а зі сходу до замку прилягає флігель. Житлові надбудови були зроблені на південно-східному бастіоні.
У 1653 році були укріплені зовнішні оборонні стіни, а у 1658 році перебудовано в’їзд до фортеці. Ці зміни відображені в написі над вхідною аркою. У 1684 році, під час повстання під проводом Імре Текелі, замок був захоплений трансільванськими військами, що стало кінцем епохи Другетів.
Занепад і нове життя
З 18 століття Ужгородський замок поступово втрачає своє військове значення. Після поразки антигабсбурзького повстання в 1711 році він перейшов у власність австрійської корони. Згодом імператриця Марія-Терезія передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, перетворивши його на духовну семінарію.
У радянські часи замок використовувався як музей, і ця функція зберігається до сьогодні. Там розташовані численні експонати, що розповідають про історію Закарпаття та самого замку, що може зацікавити допитливих туристів. Відвідувачам пропонують оглянути підземелля замку, де збереглися каземати та знаряддя тортур, які додають особливого історичного колориту цьому місцю.
Легенди замку
Як і кожна давня фортеця, Ужгородський замок зберігає безліч легенд. Найвідоміша з них – це історія про привид Білої Діви, доньки одного з власників замку, графа Другета. Легенда свідчить, що граф, дізнавшись про зраду доньки, замурував її живцем у стіні замку.
Жорстокої смерті дівчина зазнала за роман із сусіднім воєводою, який планував захопити замок. Вона необачно розповіла чужинцю, якого покохала, секрети замку, зокрема про підземний прохід. Не дивно, що батько розгнівався на дівчину та покарав згідно із законами того часу. Відтоді її привид нібито блукає замковими коридорами в пошуках коханого, але зникає з першими півнями. Туристи неодноразово намагалися зробити світлину привида в довгому вбранні, але поки безрезультатно.
Існує також легенда про коваля Катка, бідного селянина, який зазнав трагічної долі через свою любов до доньки заможного вельможі. Це різновид легенди про Білу Діву, але з деякими додатковими подробицями.
Катко був закоханий у доньку графа Другета, проте їхні стосунки були приречені через соціальну нерівність. Після того, як донька графа відмовила Каткові, він залишив усе своє майно і вирушив жити до лісу неподалік від Ужгородського замку, де нерозділене кохання та самотність майже довели його до божевілля.
Однак доля зіграла злий жарт і з донькою графа – той, кого вона покохала, був ворогом її сім’ї та привів до страти. Дізнавшись про це, Катко повернувся до села й допоміг у будівництві колодязя в замку, що став символом вічної любові. Завершивши свою останню роботу, коваль вкоротив собі віку, але перед смертю пообіцяв, що колодязь виконуватиме всі мрії закоханих. Відтоді багато пар, які відвідували замок, кидали в колодязь монетку, вірячи, що їхнє кохання подолає всі перепони – багатство, владу чи зраду.
Ці історії додають містичності й таємничості старовинній фортеці, яка мала важливе стратегічне значення для захисту рідної землі.
Культурне значення й мистецькі пам’ятки
Ужгородський замок також відомий своїм культурним значенням. Він наповнений різними старовинними пам’ятками мистецтва. У внутрішньому дворі замку можна побачити чавунну фігуру Геракла, зроблену в 1842 році, а також скульптури інших відомих персонажів, наприклад Гермеса і Турула. Крім того, розташований у будівлі замку краєзнавчий музей містить унікальні експонати, зокрема кераміку, залізні інструменти, предмети побуту, меблі, одяг, колекцію монет, стародруки та зброю.
Якщо ви любите досліджувати історію Закарпаття, то прочитайте також про те, як у регіоні розвивалось гончарське ремесло.