У 1939 році Друга світова війна почала стрімко переходити в активну фазу. Угорщина почала перебудовувати свою економіку на військове виробництво. Зокрема під контроль влада угорців взяла 900 промислових підприємств, які почали виготовляти зброю та снаряди, пише сайт uzhhorodyes.com.ua.
Угорщина думала і про оборонні плани. На території Закарпаття угорці почали планувати зведення лінії оборони. Рішення приймати треба було швидко, адже ніхто тоді не знав, за яким сценарієм розвиватиметься ситуація на полі бою.
Лінія Арпада
В Угорщині вже традиційно будь-які проєкти називають на честь відомих в історії вождів та королів. Так і оборонну лінію було названо на честь угорського вождя Арпада. Вождь жив у IX столітті й переміг кілька стратегічних ворогів, що у підсумку сприяло розвитку угорської нації.
Сама ж оборонна лінія створювалася з 1939 року для захисту від військ Червоної Армії. Вона простягалася Східними Карпатами й була однією з найбільших у світі ліній з протяжністю 600 кілометрів. Якщо порівняти її з відомою французькою лінією Мажино, то лінія Арпада була на 200 кілометрів довшою.
Як виявилося, у ході війни угорська лінія Арпада поступилася лише радянській лінії Сталіна, яка тягнулася від Карельського перешийка до Чорного моря. Її протяжність була вдвічі більшою за угорську.
Кілька напрямків оборони
Лінія Арпада не була суцільною, а навпаки, складалася із кількох напрямків. Тим більше, угорські військові полководці вже знали усі слабкі сторони регіону під час протистояння із Карпатською Україною. Наказом адмірала Угорщини Міклоша Горті солдати штрафних батальйонів почали будувати у Карпатах лінію оборони.
В Керешмезі (сучасна назва Ясіня) на кількох десятках квадратних кілометрів розмістили 50 довготривалих оборонних точок, велику кількість бетонних стрілецьких позицій, протитанкові надовби, або, як називають їх військові, “зуби дракона”.
На Ужоцькому перевалі було викопано кілька кілометрів окопів, які були підсилені стрілецькими позиціями. Звичайно ж, на цій ділянці найкращою оборонною лінією був сам перевал, адже не вся техніка могла подолати гірський схил.
Мукачівський напрямок вважався одним із найпотужніших із погляду оборони. Він складався з одного вузла оборони польового типу та шести вузлів довгострокової оборони вздовж долини річки Латориця. До протитанкових надовбів, стрілецьких позицій на Мукачівському напрямку з’явилися мінні поля та лісові завали.
Ще укріпили оборонну лінію на Хустському напрямку. Там у вузлі польового типу потребувала прикордонна лінія поблизу річок Теребля та Ріка. Тож від села Майдан і до Перевалу були споруджені стрілецькі позиції, окопи та вищезгадані зуби дракона.
Хід війни на оборонних позиціях
Угорці удосконалювали лінію оборони Арпада весь час, доки радянські війська не захопили цю територію. Часу було предостатньо, адже Східно-Карпатська військова операція Радянського Союзу розпочалася у вересні 1944 року. Війська Червоної армії почали свій прохід через Ужоцький перевал. Інша ж частина військ, яка вже перебувала в Румунії, мала завдати штурму з міста Орадя-Маре в напрямку Чопа. Таким чином, був план взяти ворога у кільце в районі Мукачева.
Як на той час заявляло командування радянської армії, прорвати лінію Арпада просто йдучи вперед було неможливо. Потрібно було кожну позицію брати у кільце, адже так було менше втрат живої сили та техніки. На Керешмезькому напрямку війська 2-го та 3-го Українських фронтів, йдучи на Румунію, здійснили обхідний маневр лінії Арпада, аби уникнути боїв. Ціль була визволити Румунію та Молдову. Вдалося обійти оборонну лінію через Свидовецький хребет.
Військове керівництво Радянського Союзу визнавало, що лінія Арпада була найважчою оборонною зоною на їхньому шляху до боротьби з нацистами. Загалом бої в горах тривали майже три тижні. 9 жовтня 1944 року німецьке командування почало відступати із території Закарпаття. Вже 16 жовтня угорське керівництво здало кілька стратегічних позицій, а без підтримки німецької армії 28 жовтня 1944 року вся Закарпатську область перейшла під контроль Радянських військ.
Бункер Лінії Арпада
У селі Верхня Грабівниця Мукачівського району був зведений бункер, де дислокувалася не лише угорська армія. Місця тут було предостатньо, тому угорці ділили бункер з німецькими військовослужбовцями. Бункер був оснащений командним пунктом, збройним складом та казармою на 150 солдатів.
Повноцінно працювала у бункері й лікарня з операційним відділенням. Та навіть більше. Адже на базі цієї підземельної лікарні надавали стоматологічні послуги військовим. Угорське військове командування було впевнене, що здоровий солдат — сильний солдат.
Всередині бункер нагадував маленький населений пункт. Радянські солдати зізнавалися, що за весь час війни не мали навіть наближених умов оборони та проживання.
Після війни
Вже виявилося згодом, що оборонна лінія Арпада була не лише довгою, а й глибокою. Висота підйому в деяких місцях досягала рівня дванадцятиповерхового будинку. В деяких районах були цілі підвальні лабіринти. Вже по закінченню війни спеціалісти військової справи визнали лінію Арпада шедевром військового будівництва.
У 1945 році Сталін боявся, що бункером зможе скористатися повстанська армія УПА та наказав його знищити. Центральний вхід та оборонні точки були підірвані. За наказом військового командування об’єкт був законсервований.
У 1968 році мукачівські прикордонники розконсервували бункер та облаштували там запасний командний пункт. У сусідній Чехословаччині почалися протести проти радянського впливу, тож це і спонукало посилювати військову присутність у прикордонній області.
Події в Празі завершилися невдачею для самої Чехословаччини. Країна залишилася під впливом Радянського Союзу. Закарпатську область почали охороняти більше, збільшивши й штат прикордонників. Зокрема через те, що бункер лінії Арпада залишився для деяких військових другим будинком, його і вдалося зберегти до наших часів.
Його прийняли на баланс Міністерства оборони СРСР та провели облаштування всередині будівлі. Вже після розвалу Радянського Союзу бункер був переданий до Міністерства оборони України.
У 1994 році Україна підписала Будапештський меморандум, який спонукав країну роззброюватися. Скорочення кількості військового штату справило наслідки і для бункера лінії Арпада. Він Міністерству оборони став просто непотрібним. У підсумку будівлі та всі підвали були передані на баланс Підполозянської сільради. На той час у бюджетах сільських рад взагалі не було коштів, а утримувати такий об’єкт виявилося дорого. Такого підприємницького досвіду тоді у голів сіл не було.
Коли з’явилися інвестори, які бажали взяти територію бункера в оренду, то це одразу ж блокувалося владою та правоохоронними органами. У підсумку бездіяльність бункера привертала увагу циган та волоцюг. Металеві конструкції та вентиляційні шахти були викрадені місцевими злодіями. Хтось виніс звідти дерев’яні конструкції, а дехто взагалі намагався там заночувати.
Лише у 2012 році бункер був відданий в оренду місцевому підприємцю, який провів ремонтні роботи та облаштував з об’єкта військовий музей. Організували виставку зброї та амуніції всіх армій, які брали участь у боях на Лінії Арпада, створили імпровізовану лікарню та продовольчий склад.
Розбудували й туристичну інфраструктуру навколо. Для привабливості туристів побудували сувенірні крамнички, кафе та велику автостоянку. Об’єкт, який був на межі зникнення, живе та працює досі.
Цікава стаття про унікальну Лінію Арпада на Закарпатті! Це свідчить про важливість оборони та стратегічне мислення угорських воїнів.