На території всієї планети постійно відбуваються війни, тому не дивно, що кожне місто чи область колись брали участь у протистоянні. Предки сучасних закарпатців протистояли в різні періоди часу і туркам, і угорцям, і монголам. Десь вони вигравали, а десь ворог виявлявся сильнішим, але так чи інакше війни на цій території не виключення. Але після кожного руйнування міста та села відбудовувалися, а люди були готові були стати на захист своїх домівок. То з ким же закарпатці воювали? Чим та чи інша війна закінчувалася для них? І в який період відбувалися війни на її території? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodyes.com.ua.
Стародавні часи
Досить дивно, але до наших днів дійшло багато літописів, які розповідають про війни у Закарпатській області. Безумовно, там не знайти відомостей про те, як проходили битви, але дізнатися про полководців і період, коли вони відбувалися, цілком можливо. Так, наприклад, відомо, що із 103 по 106 рік відбувалася дако-римська війна в результаті якої було зруйновано городище Сете-Дава в Малій Копані (Виноградівський район). У битві брали участь цар даків Децебал та римський імператор Марк Ульпій Траян.
У 508 році в Закарпатській області відбулася битва герулів з лангобардами в Карпатській улоговині. Через 60 років на Закарпатті розгорнулася війна гепідів із лангобардами.
Через 300 років, а саме у 896 році, в Закарпатській області розпочалася запекла битва угорців за Боржаву, Ужгород та Мукачево. Полководцями у цій битві виступили вождь угорців Алмош і дуже відомий багатьом закарпатцям князь слов’ян Лаборець.
У 1086 році хан половців Кутеска напав на Ужгород та Мукачево. У 1190 році орда половців напала на населені пункти Латірської та Ужанської долин.
Середньовічні протистояння
Весною 1241 року монгольська армія пройшла через карпатські перевали. Після цього вона окупувала Мукачево, Ужгород, а також прилеглі до них села. Влітку 1242 року армія монголів повернулася через Закарпаття на свою територію. У битвах на території Закарпаття брали участь угорський король Бейла IV проти вождя монголів Бату-хана та його полководця Субудая.
Через 40 років після розграбування краю монголами на Закарпаттє, а саме у Вишково Хустського району, прийшов галичанин Лев Данилович разом із ногайцями.
Насправді воєн у середньовічний період практично не було. Цей період запам’ятався для Закарпаття не війнами, а повстаннями проти феодалів та спробами врятуватися від смертельних хвороб. Наприклад, у 1301 році стався двадцятирічний внутрішній конфлікт в Угорщині, до складу якої входила Закарпатська область. У 1315 році відбулося окреме повстання в комітатах Берег (Берегове), Угоча (Виноградів) і Унг (Ужгород) проти централізації влади династією Анжу.
Також у 1514 році відбулося повстання куруців під керівництвом Дердя Дожі. Найактивніші бої відбулися під Береговим, Мукачевим, Виноградовим, Ужгородом та Хустом. Було створено тимчасову селянську державу на території Закарпаття. Були взяті замки Корольова, Мукачева та Хуста. Керівником закарпатських повстанців був Вершій.
Закарпаття у Першій світовій війні
Для всіх українців ця війна стала дуже трагічною. Все через те, що вони були змушені воювати один проти одного у складі армії Австро-Угорщини та Російської імперії. Значна частина населення була охоплена патріотичними настроями, але їх прояв на західноукраїнських землях та Наддніпрянщині виражався абсолютно по-різному.
Що ж до Закарпаття, то воно на початку ХХ століття входило до складу Австро-Угорщини та підпорядковувалося Пожонському намісництву Угорського королівства. Територія ділилася на 4 повіти, а саме Береський, Ужанський, Мармароський та Угочанський. Найбільшими промисловими об’єктами тут були лісохімкомбінати Сольва у Сваляві та Клотільда у Великому Бичкові. Закарпатська область тоді опинилася у самому центрі подій. Річ у тім, що втрата переходів у Карпатах призвела б до вступу російської армії до Дунайської рівнини та можливої поразки Австро-Угорщини вже до початку війни. Саме тому бої у Карпатах для обох сторін були одними із найзначніших.
Наприкінці вересня 1914 року одночасно чотири російські армії перейшли Карпатський хребет. Це була 8 армія Брусилова, 3 армія Радко-Дмитрієва, 4 армія під командуванням Єверта та 5 армія Плеве. Саме ці армії вийшли в долини річок Латориця, Тиса, Ріка та Уж. В Ужгороді, який розташовувався всього за 15 кілометрів від фронту, звичайно ж, почалася паніка. Така сама ситуація сталася під Мукачевим і Пряшевом. Найгірша ситуація у Тячеві та Хусті, адже там ворожі війська зайняли Рахів, Ясіню, Мараморош-Сігет та Великий Бичків. Частина армії через Торунський перевал вийшла до річища Ріки, захопили там Майда Волово (Міжгір’я), Нижній Швидкий, Вучкове та в свою чергу підійшли до села Березове. Зустрівши великий опір австро-угорських військ, російська армія була змушена 11 жовтня відійти до Галичини. Але лише через п’ять днів внаслідок прориву російські війська знову зайняли Волово та навколишні села. Кровопролитні бої на цій ділянці фронту тривали до весни 1915 року. На Торунському перевалі було встановлено кам’яну брилу, яка дійшла до наших днів. На цьому камені можна побачити напис: “На цьому місці поховані жертви Першої світової війни 1914-1918”.
Друга світова війна та участь у ній Закарпаття
22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. 23 червня Угорщина розірвала всі дипломатичні відносини з СРСР, а всього через чотири дні вступила у війну на боці німців. Закарпаття в той період входило до складу Угорщини, тому для нього саме тоді й почалася війна. Безумовно, почалася мобілізація до армії, а також посилено репресії. Особливо намагалися знищити повністю всю комуністичну пропаганду, як казала адміністрація, небезпечну для держави, та репресувати людей, які були якось із нею пов’язані. Було створено навіть спеціальну комісію, яка перевіряла благонадійність, особливо еліти міста на кшталт вчителів, службовців, лікарів та інших представників інтелігенції Ужгорода.
Що ж до боїв, то вони проходили за кілька сотень кілометрів від Ужгорода. Німецькі та угорські війська без особливого опору відсунули лінію фронту до Харкова та Донецька, тим самим убезпечили Ужгород від бомбардування. Лише восени 1944 року фронт наблизився до Ужгорода. На цвинтарі неподалеку від мікрорайону Шахта звозили загиблих угорських та німецьких офіцерів та простих солдатів із гірських районів, де проходили бойові дії. Ужгородську гімназію перетворили на шпиталь. У жовтні 1944 року розпочалася поступова евакуація угорських чиновників, а також військових частин. Через річку Уж підірвали всі три мости.
Наприкінці жовтня того ж 1944 року в Ужгород практично без опору вступили радянські війська. Річ у тому, що більшість угорських та німецьких військ вийшли з міста. На думку німецького та угорського командування, він був не дуже важливим для них. Частинам, що залишилися, потрібно було лише якомога довше затримати радянські війська. Місто майже не зазнало авіаударів, було проведено лише кілька бомбардувань, але більшість будівель встояло і жертв серед населення практично не було. Вже згодом Закарпаття приєднали до УРСР.