Минуле століття було дуже важким для Закарпаття. На початку ХХ століття область входила до складу Австро-Угорської імперії, потім опинилася у складі новоствореної держави Чехословацька Республіка, після Віденського арбітражу її передали Угорщині та врешті-решт вона опинилась у складі УРСР. Тільки після цього у краї запанував мир на довгі роки. Але все ж таки багато ужгородців ставлять питання, а як відбувалося захоплення їхнього міста радянськими військами? Як відбувалися процеси радянізації? І як сприймали ужгородці прихід радянської влади? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodyes.com.ua.
Закарпаття до початку Другої світової війни
Ще в вересні 1938 року уряд Чехословацької Республіки через дуже нестабільну ситуацію та можливий початок війни з Німеччиною починає мобілізацію в усіх регіонах країни, включаючи Закарпаття. Уряд не дуже вірив в підтримку Закарпаття. Але коли Німеччина вирішила окупувати Судети, а згодом ще й всю Чехословаччину, закарпатські офіцери прибули до військових формувань дуже вчасно.
Віцегубернатор Мельник видав спеціальний указ 20 вересня 1938 року. В цьому листі він дуже позитивно висловлювався з приводу ставлення населення Підкарпатської Русі, а також підкреслив його лояльне ставлення до Чехословацької держави.
На той час українські воїни вже на багатьох місцях чеських кордонів воювали разом зі своїми словацьким та чеськими колегами проти бунтарів із населених етнічними німцями чеських Судетів, яких підтримував Гітлер. Деякі з них у цій неоголошеній війні загинули.
В Мюнхені відбулася перша капітуляція Чехословаччини. Саме через це центр масових заворушень змістився з західної частини держави до Карпатської Русі, де вже угорська влада намагалася показати, що Чехословацька республіка є джерелом сум’яття в регіоні.
Ситуація не була покращена й після підписання Віденського арбітражу. За цим договором Угорщина окуповує південний захід Закарпатської області, включаючи найбільші центри краю Мукачево та Ужгород, де угорське населення було в меншості.
Угорська окупація Закарпаття
У період окупації на території Закарпаття відбувалося багато мітингів та підпільної діяльності. Звичайно ж, угорська влада намагалася це повністю викорінити. Бунтівників страчували, катували, допитували, відправляли до робочих таборів тощо.
Все це посилилося в 1941 році, коли Угорське Королівство розірвало всі угоди з СРСР і вступило з ним у війну.
У 1944 році до міста увійшли німецькі солдати. Вони заснували юндертат і створили два гетто на цегельному заводі Московець та на тартак Глюка. У 1944 році всі євреї були депортовані з міста. Подальша їхня доля невідома.
До кінця 1944 року бої проходили вже неподалік від Ужгорода. Благо, Ужгород сильно не постраждав в цих боях. Хоча все це призвело до значних змін у населенні міста. У боях за місто брали участь частини четвертого Українського фронту, які 27 жовтня 1944 року захопили Ужгород.
Передача Закарпаття УРСР
Процес приєднання Закарпаття до СРСР був не до кінця зрозумілий багатьом. Радянська влада блокувала всі намагання чехословацької влади забрати назад звільнений регіон.
З одного боку, Чехословаччина хотіла піти назустріч новим союзникам і, до того ж, переможцям у війні. З іншого боку, політики того часу не розуміли, чому Чехословаччина мала віддати частину території. Хоча багато хто вже в XXI столітті розуміє, чому було прийнято саме таке рішення. Хоча такий сценарій передбачав навіть Едвард Бенеш ще до початку війни. Втрата регіону мала компенсувати захист, на який багато хто очікував від Радянського Союзу. Але якщо врахувати навіть формальні причини, відділення цього регіону мало відбутися після погодження з парламентом. Через небажання створювати новий міжнародний конфлікт чеська влада опинилась у дуже неприємній для себе ситуації.
Договір про приєднання Закарпатського краю до СРСР було підписано представниками Чехословаччини 29 червня 1945 року.
За цим договором Чехословаччина погодилася передати Радянському Союзу не лише Закарпаття, а й місто Чоп та територію площею 250 кілометрів квадратних, включаючи шість сіл, які розташовувалися навколо міста. Ця територія на той момент не входила до складу Підкарпатської Русі. СРСР в свою чергу передав Чехословацькій РСР село Лекарівці, яке у 1946 році належало Словаччині. 22 листопада 1945 року договір між країнами був ратифікований Тимчасовими національними зборами Чехословаччини, а 27 листопада Президією Верховної Ради.
На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР 22 січня 1946 року Закарпатська область була передана Українській РСР. Також область розділили на 13 округів. 24 січня Указом Президії Верховної Ради УРСР на території новоствореної області поширився вплив законодавства України. У 1946 році відбулися перші вибори до Верховної Ради СРСР, через рік – до Верховної Ради УРСР, у грудні 1947 року – до місцевої ради. У 1954 році округи були перетворені на райони. На цьому закінчилось формування північно-західного кордону України.
Нове життя Ужгорода у радянський період
Новий період вніс у життя краю значні зміни. Зокрема, радянська влада розцінювала край як дуже важливий військовий плацдарм у самому центрі Європи за Карпатськими горами. Річ у тім, що Ужгород межував одразу з чотирма державними кордонами, а саме Польщею, Угорщиною, Чехословаччиною та Румунією.
Загалом на території області при розпаді СРСР знаходилося до 200 000 військовослужбовців, це враховуючи те, що цивільне населення офіційно налічувало лише близько 1 250 000 осіб. Тобто військових було 1/7 частина всього населення області. Враховуючи близькість обласного центру Ужгорода до державного кордону, його з одного боку перетворили на закрите місто, а з іншого вирішили перетворити на показову вітрину радянського способу життя.
Місто, безумовно, зазнало тотальної індустріалізації. Потреба у фахівцях на новостворених та перебудованих підприємствах створила просто величезну проблему з житлом. Тому нове житло організовували в цілі райони, а будували їх з шаленою швидкістю. Звичайно ж, це були класичні для Радянського Союзу багатоповерхові панельні будинки, які називають “хрущовками” або “брежнєвками”. Саме ці будинки сформували ту частину міста, яка займає близько 70% його місцевості та де мешкає до 80% населення. Окрім цього, в Ужгороді було відкрито державний університет, який сьогодні називають УжНУ.
Змін зазнала і система освіти. Школи одразу ж переводили на радянську систему освіти. Багато хто стверджує, що вона була кращою, хтось каже, що гіршою, але так чи інакше школярі навчалися вже за новими підручниками.
Але не все було так добре, як здавалося. Греко-католицька церква зазнала переслідувань з боку нового режиму. Гоніння, страти, висилки до Сибіру, тортури, допити священнослужителів та вірян тривали досить довго. Якщо конкретизувати, то до смерті Сталіна у 1953 році. Тільки після того, як Микита Хрущов став при владі та почався період відлиги, священнослужителів почали виправдовувати та дозволяли повертатися з Гулагів до себе додому. Але тисячі людей вже неможливо було повернути. Та й деякі вже не могли просто спокійно жити далі.