У різні періоди часу політичні діячі творили історію окремо взятих міст, областей і навіть країн. Вони були та є в абсолютно кожному місті: Київ, Тернопіль, Чернівці, Львів, Івано-Франківськ. І в Закарпатській області були свої політики та мери. Головною фігурою XVIII століття для Закарпаття став Мігай Фінцицький, пише сайт uzhhorodyes.com.ua. Ця людина була не просто значущою фігурою, а й дуже доброю та талоновитою людиною, яку любили усі Ужгородці. То як же прожив своє життя Мігай Фінцицький? Що саме він зробив для Закарпаття загалом та для Ужгорода зокрема? І чому про нього пам’ятають і досі? Про це і йтиметься у статті.
Перші роки життя Мігая Фінцицького
Народився Мігай Фінцицький 22 вересня 1842 року неподалік міста Унгвар (нині Ужгород), у невеликому селі Унгчепель. Наразі цього села вже не існує, адже воно увійшло до складу словацького міста Великі Капушани та зараз це просто вулиця Словацька. На той час це була невелика частина району Унг, тому зовсім не дивно, що батьки відправили вчитися свого здібного до наук сина в саме серце комітату. Саме Унгвар став для Мігая Фінцицького дуже близьким ще з часів навчання у гімназії. Згодом він навчався і в багатьох інших містах, таких як Пешті та Егері, але саме в Унгвар після закінчення університету в 1867 році він повернувся дипломованим юристом, а також почав тут свою приватну практику.
Ще в досить молодому віці він складав літературні твори, які посилав у газету “Фелвідек”, що є попередницею газети “Унг”. Саме ця газета була першою громадською у місті. Вже в цей час Фінцицький привернув до себе велику увагу в середовищі тогочасного літературного середовища. У 1867 році Товариство імені Кішфолуді вирішило видати його першу працю, а саме переклад творів різних письменників та поетів.
Крім перекладацької діяльності, Мігай Фінцицький досить багато років присвятив збиранню угорського та російського фольклору, прислів’їв, казок, які часто публікувалися в періодиці. У 1870 році все те ж товариство імені Кішфолуді видав його збірку “Угорсько-російські народні пісні”, а наступного року вийшов двотомник перекладів “Російські оповідання” з творами різних авторів.
Політична діяльність
У період його роботи юристом Мігай Фінцицький захоплюється також політикою. У 1870-х роках ужгородці обирають Фініцького депутатом (як представника центральної частини міста), і серед членів ради депутати призначили його головним прокурором. На той момент ця посада була дуже статусною, а також дозволяла дізнатися про всі нюанси життєдіяльності міста. Аж до середини 1870-х років Мігай Фінцицький незмінно працював головним юристом міської ради понад 10 років. Коли мер міста Бейла Легоцький захворів, саме Фінцицького, як людину, яка чудово знається на справах міста, призначили його заступником.
Саме тоді він вперше спробував на собі роль мера та фактично пів року керував містом, доки Бейла Легоцький у липні 1890 року не помер. В інший час перед міською радою виникла б потреба обрати з чинних депутатів нового мера. Але смерть Легоцького збіглася з новими виборами до міської ради, тож Фінцицький залишився керівником міста і на цей період. Варто також сказати, що консультації щодо кандидата на посаду мера обговорювалися депутатами ще за місяць до смерті Легоцького. Більшість людей тоді вже розуміли, що до обов’язку мера Бейла Легоцький не повернеться та в нових виборах не братиме участі. На той час висування кандидатів відбувалося трохи інакше, ніж у XXI столітті. Зазвичай представники різних партій збиралися в когось удома та обговорювали кандидатури, після чого висували на голосування своїх представників. На одній із таких зустрічей у червні 1890 року кілька груп депутатів після обговорення їхніх лідерів, ухвалили рішення, що досвідченішого за Мігая Фінцицького мера не знайти. Найцікавіше в цьому все те, що на цих кінцевих консультаціях не було самого Фінцицького, а до нього приїхали повідомити про рішення вже після закінчення зустрічі.
На початку серпня 1890 року заступник жупана комітату Унг Пайтер Кенде оголосив, що конкурс на посаду мера міста та інші посади міської управи відбудеться 29 серпня. Того дня вранці Мігай Фінцицький вийшов із ратуші, яка розташовувалася тоді в будівлі колишнього монастиря Пауліннів на місці нинішньої загальноосвітньої школи № 4. Фінцицький зайшов у жупанат, щоб особисто запросити заступника жупана Пійтера Кенде на засідання міської ради. Через деякий час той прийшов, зайняв крісло головуючого і в першу чергу закликав згадати шляхетним словом багаторічну працю вже на той момент колишнього мера Легоцького. За традицією після цієї процедури Пійтер Кенде оголосив про створення комісії, яка представить кандидатів на посаду мера. До цього списку потрапили представники абсолютно різних партій та депутатських груп, які вийшли із зали на нараду.
Заслуги мера
У 1894 році міська влада ініціювала заснування Ужгородської акушерської школи (нині ж корпус Обласного клінічного центру нейрохірургії та неврології) та самої обласної клінічної лікарні. Ця лікарня була побудована в 1913 році, коли її директором був Ендре Новак. У 1891-1892 роках у місті звели будівлю м’ясокомбінату, розташовану на вулиці Собранецькій, яка спочатку діяла як скотобійня.
Будівля єврейської синагоги, яка в XXI столітті служить обласною філармонією, також була зведена при Фінцицькому в 1904 році, а через чотири роки свій молитовний будинок отримала і міська громада євреїв-хасидів. У 1904 році з’являється і будівля школи мистецтв на площі Шандора Петефі, відновлена ЗОШ №4, АНВК на вулиці Підгірній. В той же час почали функціонувати й перші в місті дитячі садки.
У 1912 році за наказом Фінцицького було збудовано центральний провінційний монастир отців Василіан. На сьогодні у стінах цього монастиря розташовується фізичний факультет УжНУ. Безумовно, мер дбав і про будівництво житлових будинків у сецесійному стилі. При чому будинки будувалися як у лівобережній, так і правобережній частинах міста. При чому зводили будинки на совість, тому навіть зараз можна спокійно побачити на спорудах напис 1895 і 1893 роки.
Були спроби розробити проєкти міського водопроводу. Окрім нинішнього пішохідного, 1905 року було збудовано і залізничний міст, який на той час стояв на дерев’яних опорах.
Смерть талановитого мера
27 січня 1916 року в день його смерті на будинках міста висіли чорні прапори. 30 січня газета “Унг” опублікувала некролог, у якому згадала Фінцицького як гідного керівника міста. Похорон відбувся 29 січня, а поховали всіма улюбленого мера на Кальварії, у правій частині кладовища неподалік Хреста Господнього, поряд із місцем поховання дружини Ліни Лам, яка померла ще 1893 році. Після завершення обряду пройшла панахида, на якій із прощальною промовою від міської управи та чиновників виступили міський радник Ендре Корлат та представник літературного товариства імені Дендеш Мадяр. На могилі того дня було безліч вінків від рідних, громад міста, міської управи, жупанату, Ужгородської торгової школи та багатьох інших. Численні учасники траурної процесії зі сльозами на очах прощалися зі своїм шановним мером Ужгорода, який щиро служив своєму місту та його людям. Він був керівником Ужгорода декілька років і багато хто був йому дуже вдячним.