Перша світова війна особливо сильно торкнулася Закарпаття, адже саме ця область перебувала на роздоріжжі імперій, які були безпосередніми учасниками війни. Тому одна з головних катастроф ХХ століття не оминула Закарпаття. Інфраструктура, виробництво, та, що важливіше, людські долі були зруйновані. І хоча багато хто не згадує про цю війну, адже дуже швидко почалася Друга світова, все ж таки там теж були свої герої. Але про них та простих людей, які пережили Першу світову війну, практично ніхто не згадує. То що відбувалося в регіоні в цей період? У яких військових підрозділах були закарпатці? І що було зруйновано в Закарпатській області? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodyes.com.ua.
Що відбувалося на початку війни?
Як говорилося вище, Перша світова війна безпосередньо відбувалася в Закарпатській області. На початку війни одну третину Закарпатської області на короткий період окупувала російська армія. До того ж, до армії Австро-Угорщини було мобілізовано близько 100 тисяч людей.
Це було просто величезна кількість, адже на Закарпатті на той момент проживало 596 тисяч осіб. Виходить, що мобілізували кожного шостого. А якщо врахувати ще дітей, жінок та старців, виходить, що було мобілізовано близько 70 відсотків чоловіків призовного віку.
Чому взагалі виникла така увага до Закарпаття? Річ у тому, що ці землі мали вигідне розташування, значні людські та сировинні ресурси, що і стало причиною зазіхань держав Європи. Так Росія мріяла відібрати в Австро-Угорщини Галичину, Закарпаття та Буковину, щоб оголосити себе державою, яка зібрала всі слов’янські народи. Румунське королівство, яке входило до складу Австро-Угорщини, хотіло включити Бессарабію та частину Буковини. Поляки просто сподівалися на розпад Російської імперії, щоб відновити свою державу, а згодом і приєднати Закарпаття та Львівську область.
Загалом Закарпаття опинилося у дуже плачевному становищі. Більше того, війна такого типу відбувалася вперше в історії. Попередні війни стосувалися лише професійних військових, а в період Першої світової війни було підкорене ціле суспільство, яке частково відправлялося на фронт. Внаслідок цієї війни виникло так зване “наказне господарювання”. Держави, що воювали, запровадили карткову систему. В Угорському королівстві, наприклад, з 1915 року влада оголосила, що врожай буде конфіскований повністю, у свою чергу знищили й товарно-грошову систему. Вся їжа видавалася тільки за картками, чим, звичайно ж, селяни були незадоволені, але все ж таки зробити з цим нічого не могли.
Бої, що проходили на Закарпатті
Із самого початку військам Австро-Угорщини завдали величезних збитків, але вглиб Угорщини російській армії пройти не вдавалося. За період запеклих протистоянь як австро-угорські, так і російські війська були дуже втомленими та з величезними втратами. Бої проходили у важких умовах. На вершинах гір лютували хуртовини, а в долинах було бездоріжжя. Але головною проблемою для обох сторін були не погодні умови, а нестача боєприпасів та зброї. Російське командування розуміло, що наступати на Берегове, Мукачево та Ужгород було б самогубством.
В умовах зимової війни в Карпатах у смузі Ужок – Мукачево – Самбір – Стрий австрійське та німецьке командування об’єднали свої армії, тим самим утворивши Імператорську німецьку південну армію, яка перебувала під командуванням генерала піхоти Олександра фон Лінзінгена зі штабом у Мукачеві.
Російська армія залишила Закарпаття у квітні 1915 року, витіснена далеко на схід загальними силами німців та австрійців, які здійснили Горлицький прорив через Польщу. Але на цьому війна не закінчилась.
Подальші дії на Закарпатті
1 січня 1916 року, після 5-тижневого перебування на Мерзлому Верху, батальйони відвели на півтора кілометра у південно-західному напрямку, де вони зайняли позиції на вузькому хребті завширшки 600 метрів. Вороги окопалися навпроти – на схилі. За два тижні перебування тут все обмежилося лише невеликими сутичками.
Влітку 1916 року 66 Унгварський полк у складі інших бойових підрозділів австро-угорської армії протистояв Брусилівському прориву, який вважається найуспішнішою операцією Російської імперії у Першій світовій війні. Російські війська прорвали оборону за три з половиною місяці наступу, після чого пройшли цілих 120 кілометрів углиб території супротивника, що на той момент було просто величезним успіхом. Вони змогли зайняти Південну Галичину, частину Закарпаття, Волинь та Буковину.
Німеччина та Австро-Угорщина через цей прорив втратила близько 1,5 мільйона військових пораненими, безвісти зниклими та вбитими. Але російське командування не змогло використати цей прорив для перелому війни. До того ж, невдовзі повинна була початися революція.
У червні 1916 року Унгварський полк утримував оборонні позиції біля села Новосілка на Тернопільщині. Відстань між окопами двох ворожих армій подекуди сягала близько 70 метрів, тому абсолютно будь-який рух викликав блискавичний вогонь супротивника. А в момент, коли диверсійні групи добиралися до ворожих окопів, починалися запеклі бої, в яких застосовувалися багнети та гранати, що вибухали в траншеях.
Російські війська, що наступали, дуже сильно обходили австро-угорців за чисельністю, а тому могли майже безперервно обстрілювали їх артилерією. 66 полк чотири дні мужньо стримував ворога і відступав тільки тоді, коли в строю залишалося менше ніж 20 відсотків особового складу.
Наслідки Першої світової війни
Після лютневої революції 1917 року бої на цій ділянці фронту майже не було. Німецька та австрійська армія продовжували йти вглиб фронту. Російська імперія перестала існувати, а через нестабільну ситуацію в країні новий уряд РРФСР просто не міг утримувати лінію фронту. Він посипався настільки швидко, що новий уряд поняття не мав як зупинити Німеччину та Австро-Угорщину. Закарпаття вперше за останні 3 роки опинилося у безпеці, а люди там уперше не чули гул артилерії. 11 листопада 1918 року у Комп’єні було підписано договір про повну капітуляцію імперської армії Німеччини. Після закінчення війни територія сучасного Закарпаття стала частиною новоствореної держави – Чехословацької республіки. Влада з повагою поставилася до пам’яті загиблих, незалежно від того, на якому боці вони воювали. За деякими даними, закарпатці поховали близько 18 000 своїх співвітчизників. Найбільший цвинтар розташовувався в Ужгороді, де лежить понад тисячу солдатів.
Але самі закарпатці були незадоволені таким результатом, адже хотіли приєднатися до інших українців. Єдине, що вберегло чехословацький уряд від щоденних повстань, так це автономія, що Закарпаттю була надана максимальна автономія. Але зроблено це було не з власної волі. Річ у тому, що в договорі було прописано автономію Закарпаття, а влада Чехословаччини просто зобов’язана була дотримуватися його. Хоча зрештою доля Закарпаття, як і інших українських земель, була вирішена не самим народом, а сильнішими державами в їхніх інтересах.
Але ситуація в Європі була максимально нестабільною, тому не дивно, що через 20 років спалахнула нова війна в Європі. І закарпатці там боротимуться за свою можливість приєднатися до решти українських земель.