Під час Другої світової війни Ужгород, як і всі інші міста України, був під сильним впливом військових подій. Хоча для Ужгорода ці події були швидше політичні, ніж військові. У 1939 році місто було анексовано до Угорщини в рамках Другого віденського арбітражу, але вже у 1944 році війська Радянського Союзу звільнили Ужгород від німецько-угорської окупації. Бої за місто тривали всього кілька годин і не принесли великих руйнувань місту, пише сайт uzhhorodyes.com.ua.
Ужгород відігравав важливу роль у рятуванні єврейського народу від нацистських репресій. Місцеві жителі на свій страх та ризик ховали євреїв у своїх будинках та сховищах. Створювалися підпільні притулки.
Велика кількість місцевих ужгородців долучалися до руху супротиву проти нацистської окупації. Організовувалися диверсійні групи, які у підсумку здійснювали акти саботажу.
У ході війни місто розглядалося як стратегічно важливий пункт через географічне положення, адже, зайнявши місто, Радянська влада виходила на кордони Угорщини та Словаччини.
Передвоєнна ситуація
У 1938 році Ужгород входив до Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини. Частина теперішнього Закарпаття не могла змиритися із підписанням Тріанонського договору, тому основні політичні партії та активне населення мали бажання повернутися до складу Угорщини, яка вже на той час була союзником нацистської Німеччини. Політичними зусиллями у жовтні 1938 року змогли звільнити губернатора Підкарпатської Русі Костянтина Грабаря, а на його місце призначили Івана Парканія. Вже через два дні було погоджено створення Ради міністрів Підкарпатської Русі, а прем’єр-міністром обрали прихильника угорців Андрія Броді.
Новий прем’єр працював недовго. Вже в кінці жовтня Броді опинився за ґратами. Новим керуючим Підкарпатської Русі став Августин Волошин, який запросив у Чехословаччину автономію, а на території Русі розпочав тотальну українізацію. Угорцям це не сподобалося, і вже у листопаді 1938 року відбувся Віденський арбітраж, на якому розглядалася політична ситуація стосовно угорців, які проживали на території Підкарпаття.
Згідно з рішенням суду, Чехословаччина під тиском передала Угорщині міста Ужгород, Мукачево та Берегово із прилеглими до них населеними пунктами. Анексія цих міст пройшла без жодних військових дій. 10 листопада уряд Августина Волошина залишив Ужгород та перебрався до Хуста. Того ж дня до Ужгорода прибули гортинські війська, які підняли над ужгородським замком угорський державний прапор. Одразу ж влада Угорщини опублікувала указ про перейменування міста на угорськомовну Унґвар.
Угорці дуже швидко почали повертати Ужгороду усе угорське. 21 листопада до міста прибув Міклош Козма, який був уповноважений регента Угорщини Міклоша Горті, з місією зміцнити нову адміністрацію та підтримати новостворену у місці Угорську національну раду та Об’єднану угорську партію.
Війна, яка йшла повз
У 1939 році Ужгород чекали внутрішні політичні процеси. Після поразки військ Августина Волошина територія сучасного Закарпаття перейшла повністю під контроль Угорщини. 17 березня 1939 року весь регіон отримав офіційну назву Підкарпаття, а Унґвар став адміністративним центром. Мером міста став Ласло Мегаї, який був етнічним угорцем, але народився в Ужгороді. Нова влада домоглася і визволення із в’язниці колишнього прем’єра Підкарпатської Русі Андрія Броді, який став депутатом нижньої палати.
Ужгород почав повну мадяризацію під гаслом повернення історичних назв містам та площам. На табличках з’явилися знову вулиці Кошута, Сечені, Арань Яноша та інші. Наступні два роки в Ужгороді проходять лише політичні процеси, а усі фронти війни обходять місто стороною.
22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. Угорщина, яка була союзником Німеччини, змушена розірвати усі дипломатичні з СРСР стосунки. 27 червня угорці вже вступили у війну на боці нацистів. Ужгород одразу ж відчув військові дії через те, що на території усього Підкарпаття була оголошена мобілізація. Усіх, хто не хотів йти на фронт, очікували репресії.
Перші прояви протесту
Провідні підприємства Ужгорода почали працювати на потреби фронту. На той час це маргариновий завод, каменоломня, меблева фабрика, цегельний завод та багато ремісничих майстерень. У місті почало зростати безробіття, для людей була введена карткова система на продукти. Такі умови життя породжували в Ужгороді виникнення комуністичного підпілля, до якого входили робітники, ремісники та частина інтелігенції. На вулицях міста почали з’являтися газети та листівки проти участі закарпатців у військових діях.
Згодом в Ужгороді почали з’являтися партизанські загони, які були готові йти на фронт у складі радянської армії. Закарпатські угорці відрізнялися від всього іншого населення насамперед розумом та добротою. Коли почали надходити новини про те, що на вулиці Минайській у цегельному заводі облаштовано гетто для євреїв, ужгородці відкривали підпільні прихистки для такого населення та ховали їх від поліції та військових комісарів. Серед цивільного населення все більше було тих, які негативно ставилися до війни.
Фронт дійшов до Ужгорода
У 1944 році війна зазнала переломного моменту. Радянські війська розвернули поле бою і почали повертати собі захоплені нацистами території. Угорська влада розуміла, що скоро активні бойові дії можуть вестися на території їхньої держави. 15 жовтня 1944 року радянська армія вже вела бої на Ужоцькому перевалі. В Ужгороді через ці події оголосили про евакуацію. Місцева влада розуміла, що їхній супротив не дає результату, адже вже 26 жовтня радянський фронт зайняв повністю Сваляву та Мукачево.
Вже у другій половині дня радянські війська були у селі Середнє. Там населений пункт був зайнятий майже без бою. Вже тоді в Ужгороді розпочалася паніка. Всі зрозуміли, що війни у місті не уникнути. Очільники міста та політичні лідери вже вночі 27 жовтня залишили межі міста. Подейкують, що перед втечею тодішній мер міста дав наказ замінувати усі мости Ужгорода та залізничний вокзал, аби відрізати можливість швидко пересуватися містом радянським військам.
На світанку 27 жовтня радянські війська зайшли до Ужгорода з боку Середнього. У сьомій ранку місцеві жителі вже чули перші вибухи. На той момент більша частина угорських та німецьких солдатів тікала у сторону кордону зі Словаччиною. Були й ті військові, які вирішили захищати місто. Зав’язалися вуличні бої. Частина угорських військ все ж таки зірвала кілька мостів через річку Уж. Тож радянські війська мусили йти в обхід.
Вже через 2 години 30 хвилин військові Червоної армії вже були на іншому березі Ужа. А в 10 годин було оголошено, що Ужгород під контролем радянських військ. Крім підірваних мостів, великої руйнації Ужгород не зазнав. До сьогодні кількість загиблих ужгородців внаслідок Другої світової війни залишається невідомою.
До речі, угорська влада ще протягом місяця намагалася провести наступ та повернути контроль над Ужгородом. По місту не стріляли, але тримали його під артилерійським прицілом. Радянські війська очікували на поставки зброї, які уповільнилися через розбиті війною дороги. Все завершилося 20 листопада, адже Червона армія продовжила свій наступ з Ужгорода в сторону Чопа. Угорські війська відступили ще далі. Фронт пішов з Ужгорода, а місто почало свою відбудову та мирне життя.