Про історію роду Другетів та їх вплив на розвиток закарпатського краю не чули в Ужгороді хіба новонароджені, пише сайт uzhhorodyes.com.ua. Чи можуть бути винятки, як вважаєте ви? Та й за такого випадку ми маємо змогу надолужити те прям таки сьогодні. Хоч, мусимо зазначити, здивувати знавців історичного ми теж намагатимемося.
Лиш початок історії
Як зазначають джерела, рід Другетів понад чотири століття панував у закарпатському краї. За вагомий період ця родина зуміла реформувати життя містян кардинально. Та, можливо, нам слід пригадати початок історії?
Наші герої – Другети, а звідки ж походить їхній рід? Чи задумувалися ви про те? Так-от, родинне коріння Другетів покладає свій початок із Франції. Потім же вони перебралися до Королівства обох Сицилій, себто сучасного півдня Італії. Тут їх почали називати Другетті.
Та й знаєте, часом кажуть, зробивши добро для іншого, ти робиш те й для себе. Таким чином, двоє героїв із нашої історії, а саме брати Янош і Філіп Другети, відіграли значний вплив щодо становлення династії Анжуйців на чолі Угорщини, а ті своєю чергою не забули віддячити. Тож вже станом на 1313 рік новоспечений володар Карл Роберт обдарував братів ужгородськими землями. Ті вирушили до Унгвара, поділили володіння так, що Філіп став на чолі горянського помістя, а Янош – дравецького. Відтоді життя міста стрімко розвивалося.
На світлині нижче ви можете побачити легендарного Філіпа Другета.
Недарма люди розповідають численні історії про те, що, мовляв, саме після приходу Другетів місто стало торгівельним центром.
Торгівля, що стала безпосередньо пов’язувати шлях від Ужгорода до північно-східних територій, сприяла побудові моста над могутньою рікою Уж. Тоді ж Ужгородський замок зазнав реконструкції й, не зайвим буде наголосити, золота доба розквітла у стінах та околицях архітектурної споруди.
Неозброєним оком помітно, як Ужгород ставав місцем сили, адже незабаром вже другий торговий шлях пролягав через цю територію і той своєю чергою поєднав мармароські соляні шахти із Михайлівцями.
1327 року Філіп помирає, так і не залишивши по собі нащадків. Вся влада тепер переходить до рук молодшого брата – Яноша аж до його смерті у 1333 році. Його троє синів Вільгельм, Міклош і Янош згодом успадкували родинне майно Другетів.
Місто за часів трибратської влади
Спочатку до влади як належить приходить старший син Яноша I Другета Вільгельм. Той, звісно ж, стає палатином королівської династії Анжуйців та не менш вдало прославляє родину активною політичною та військовою діяльністю.
Вільгельму відверто таланить, коли станом на 1335 рік опісля смерті Домокоша Надошді, що так і не залишив по собі спадкоємців, землі, локалізовані межи ріками Орша, Тарцал і Гернад, завбільшки десять сіл дарують йому прям таки з королівської казни. Крім того, цим же роком ще 15 населених пунктів король звелів передати до володінь Другетів.
Таким чином Вільгельм ще б пак забезпечив майбутнім поколінням статутний капітал, оскільки підпорядкована палатину місцевість була, так би мовити, малим королівством, до складу якого входили як справді родючі землі, так і численні замки (Болдогко, Фулек, Шарош, Садвар, Сепешвар) та приватні маєтки сім’ї.
Як політик Вільмош відзначився зокрема організацією зустрічі володарів сусідніх королівств, яка, до речі, відбулася у Вишеграді. Не менш активною виявилася військова діяльність чоловіка під час походів угорських військ, серед яких один – на протекцію претендента на польський трон Владислава I Локітека, інший – спрямований до Сілезії, аби протистояти Німецькому Ордену.
Не маючи дітей, Вільгельм Другет помирає в 1342 році. Його володіння переходять у руки молодших братів Міклоша та Яноша ІІ.
Міклош Другет хоч і спочатку був лише вихователем короля Лайоша, пізніше державним суддею, але вже станом на 1344 рік він аналогічно до своїх рідних обіймає посаду ужанського жупана. У 1350 році у нього з’являється ще один статус – капітан міста Салерно. Та в 1355 році життя чоловіка раптово обривається й усе володіння переходить до його брата Яноша та племінника Міклоша ІІ.
Численні занепади та злети не оминуть надалі Другетів, та попри всі переплетіння подій, мусимо вас запевнити, сімейство ще не скоро зникне з лиця Землі.
Кінець історії
Ні для кого не є секретом те, що наприкінець XVII століття Ужгород як і решта закарпатського регіону став справжнім полем бою антигабсбургів. Цю криваву боротьбу очолив Імре Текелі, якого ви можете пам’ятати з історії про непокірну Ілону Зріні й замок Паланок, але не будемо відходити від нашої теми.
Так-от, повстанці зуміли дістатися й до володаря Ужгородського замку Жигмонда Другета, якого, ясна річ, удача оминула. Чоловіка стратили як прибічника Габсбургів 14 квітня 1648 року.
Станом на 1691 рік помирає останній чоловік із прізвищем Другет. Історія роду, де-факто, завершена. Далі ж володіння, як повідомляють джерела, перейшли за спадком Христині Другет разом із її чоловіком Міклошем Берчені. Ужгород таки знову процвітатиме!
На світлині нижче до вашої уваги Міклош Берчені.
Сімейні реліквії Другетів
Втрачений герб
Сім птахів чи то шпаків, чи то дроздів зобразили на гербі родини Другетів неспроста. Кажуть, вони там ще з тих часів, коли рід почав перебиратися до Угорщини. Птахи своєю чергою уособили героїчне військове минуле Другетів. На жаль, така пам’ятка з плином років втратилася, а її загальний вигляд ми можемо спостерігати винятково завдяки Тиводару Легоцькому – тому самому закарпатському етнографу, що станом на 1884 рік опублікував новину про навдивовижу вцілілий родинний герб Другетів. Варто зазначити, чоловік додав досить точну замальовку архітектурної пам’ятки, а власне Тиводора Легоцького ви маєте змогу побачити на світлині нижче.
Діамант Другетів
Сімейні коштовності славного роду були вщент занапащені та викрадені ще за часів облоги замку Ясенов. Як доповідають джерела, одна річ ймовірно таки збереглася з плином років – фамільний діамант Другетів.
Також не є достоту знатним те, який вигляд мала прикраса, адже згадки про дорогоцінне в заповіті свідчать виключно про загальні уявлення. До того ж, коштовність видніється аж на трьох портретах представниць роду Другетів. Нижче додамо вам світлину для наочності.
Родинне гніздечко Другетів
Як відомо, невелике Паскарола – звичне італійське село, що нині розташоване за п’ятнадцять кілометрів від Неаполя і, на перший погляд, не суттєво відрізняється від інших місцин, приховує у власній історії чимало таємниць. Тут датуються перші згадки про рід Другетів, а саме про Ніколя та його дружину Ізабеллу.
Ніколо Другет – офіцер та особистий охоронець дітей Карла Роберта безпосередньо започаткував рід Другетів, що згодом прославився на всю Європу, а його внуки Янош і Філіп відіграли таку важливу роль в становленні міста Ужгород.
Історія роду Другетів та сама, що може заглибити нас до минулого затишного міста Ужгород. Звичайно, все розповісти змоги ми просто таки не мали, бо ж в іншому випадку це перетворилося б у повноцінну книгу! Та сподіваємося, що ви із приємністю ознайомилися із нашою сьогоднішньою оповідкою. Чекаємо на ваші реакції, вони завжди цінні для нас.